Ціліуроку: схарактеризувати міжнародну обстановку в 30-ті роки, історичні умови прийняття пакту Молотова – Ріббентропа; розкрити та проаналізувати пункти таємного протоколу; навчити дітей аналізувати й зіставляти історичні факти та події, робити висновки, формувати власну точку зору і вміти її відстоювати.

Тип уроку – урок засвоєння нових знань.

Форма уроку – урок-дискусія.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вчитель. Пройшло 75 років з початку Другої світової війни, найтрагічнішої сторінки в історії людства. У війні взяла участь 61 держава – 80% населення землі. Воєнні дії відбувались на території 40 держав, до збройних сил було мобілізовано 110 млн. осіб. Загальні втрати — 50 – 55 млн. осіб (в історичній літературі зустрічаються й більші цифри втрат — 67 млн. осіб).

Наше завдання – проаналізувати міжнародні відносини напередодні II Світової війни та договори 30-х років.

Постановка проблемного запитання: Чи була альтернатива підписання радянсько-німецького пакту від 23 серпня 1939 року? Які його наслідки?

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Клас поділений на три групи.

Перша група захищає тезу «Друга світова війна була неминучою», зупиняючись на наступних аспектах.

1. Версальська система була недосконала.

2. Політика німецьких нацистів, які прийшли до влади в 1933 році, була агресивною і загарбницькою. Статті Версальського договору порушувалися:

- було створено сухопутну армію, військово-морські сили, військову авіацію;

- введено загальний військовий обов'язок;

- проголошено політику об'єднання німців у єдиній держав, а це передбачало приєднання Австрії, населених німцями районів Франції, Чехословаччини, Польщі, Литви;

- в березні 1938 р. німецькі війська окупували Австрію, а у вересні 1938 р. була підписана Мюнхенська угода про окупацію Німеччиною частини Чехословаччини; в березні наступного 1939 р. Чехословаччина була окупована.

3. СРСР була тоталітарною державою, прагнула до поширення соціалізму в усьому світі.

4. Політика США як однієї з найбільших країн світу полягала у невтручанні в європейські конфлікти й суперечності. В 1935 році було прийнято закон про нейтралітет.

5. Великобританія і Франція проводили політику умиротворення – намагалися не застосовувати щодо Гітлера силових методів, що дали б йому привід розпочати війну, до якої західні держави були не готові, а йшли на поступки диктатору.

6. Японія й Італія вели агресивну політику і прагнули до розширення своїх територій. 1935 - 1936 рр. – Італія веде війну в Ефіопії. 1937 рік – Японія починає війну проти Китаю.

В 30-ті роки сформувалася вісь агресивних держав Токіо — Рим — Берлін.

Німеччина і Японія в 1936 році підписали Антикомінтернівський пакт. У1937 році до нього приєдналася Італія, а в 1939 Німеччина й Італія підписала «сталевий» пакт.

Безперечно, така політика держав світу привела до початку Другої світової війни.

Друга група обґрунтовує тезу «Другій світовій війні можна було запобігти».

Для того щоб запобігти війні, державам потрібно було об'єднатися і підписати договір про колективну безпеку.

З ініціативою такого договору виступив Радянський Союз. Перший крок був зроблений, коли 2 травня 1935 року між Радянським Союзом і Францією був підписаний договір про взаємну допомогу. 16 травня 1935 року такий договір підписано із Чехословаччиною.

В 1939 році Англія і Франція вели переговори з Радянським Союзом. Але на той час ці країни не були готові до серйозні« рішень, таких як укладення англо-франко-радянського договору. Тому Радянський Союз змушений був підписати договір з Німеччиною від 23 серпня 1939 року.

Робота над текстом договору і таємним протоколом до нього (див. [З, с. 332—334]).

Запитання учням

Які наслідки радянсько-німецького договору і таємного протоколу до нього?

Дискусія продовжується.

Перша група

1. Договір Молотова – Рібентропа дав «зелене світло» Другій світовій війні. Дозволив Гітлеру розбити всіх противників поодинці й зосередити всі сили для підготовки і завдання удару п0 головній цілі — СРСР.

3. Похід на Польщу — це спільний удар німецьких і радянських військ по незалежній державі.

4. СРСР і Німеччина ділили доту Європи. Загарбницькі плани сторін підтвердив вересневий (від 28 вересня) 1939 року «договір про дружбу та кордон».

5. До СРСР відійшли незалежні країни Прибалтики, Бессарабія, Буковина (яка навіть за царських часів не належала Росії).

Друга група

1. «Зелене світло» війні дала «Мюнхенська. змова». Антирадянська політика і гегемонізм у світовій політиці західних держав привели людство до Другої світової війни. У. Черчілль під час Кримської конференції сказав: «Не було б Мюнхена — не було б і пакту».

2. Навіть якби не було договору, Німеччина все одно напала б на Польщу.

Наказ про окупацію було підписано 3 квітня 1939 року. Договір був єдиним виходом для СРСР, щоб відтягнути початок війни.

3. Введення військ у Польщу було продиктовано доцільністю і стало визвольним походом для українського народу.

4. СРСР підписав договір, керуючись життєво важливими інтересами безпеки країни.

Він дав змогу краще підготуватися до війни і відтягнув кордони на 200—300 км на захід.

До СРСР відійшли польські нафтові райони Борислав і Дрогобич, які зміцнили промисловий потенціал країни.

ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Третя група підбиває підсумки.

1. Німецько-радянський пакт про ненапад продовжує бути Предметом суперечок і дискусій. Але фактом є те, що за Таємним протоколом до цього пакту передбачалося розмежування сфер інтересів двох держав. Таким чином, відповідальність за розв'язання Другої світової війни поряд з іншими країнами, безперечно, несе й сталінське керівництво.

2. Договір ізолював СРСР від зовнішнього світу, підірвав міжнародний авторитет Радянського Союзу.

3. Завдав удару по комуністичному руху.

Упродовж багатьох років комуністи вели роботу зі згуртування антифашистських сил, створення єдиного робітничого і широкого народного фронту. В один день за наказом Комінтерну вони мусили змінити курс і стати на захист радянсько-німецького пакту про ненапад.

4. Пакт дав можливість Німеччині підготуватися до війни з СРСР, зміцнивши свою могутність, оскільки на німецьку армію працював потенціал усієї Європи.

Договір був підписаний напередодні Другої світової війни.

1 вересня 1939 року Німеччина напала на Польщу. Почалося велике кровопролиття, яке продовжувалося до вересня 1945 р.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Використана література

1. С. Кульчицький, Ю. Лебедєва. Історія України. Підручник для 11 класу. — К., 2003.

2. Нарис історії України XX століття: Навч. посіб. / За ред. В.Смолія. — К., 2002.

3. П. Панченко та ін. Хрестоматія з новітньої історії України. 10—11 класи. -К., 1998.

Цілі уроку: охарактеризувати роль «українського питання» наприкінці 30-х років у міжнародній політиці; визначиш, у складі яких держав опинилися українські землі у 1939 –1941 р.; продовжити роботу над поняттями: окупація, сталінізм, націоналізація, колективізація, депортація, «українське питання»; формувати у учнів уміння логічно висловлювати свої думки, давати оцінку історичним подіям.

Тип уроку – урок засвоєння нових знань.

Основні методичні прийоми: міні-лекція; дискусія; самостійна робота.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вчитель повідомляє тему уроку та пропонує ознайомитися з основними питаннями, що будуть розглядатися.

ІІ. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Українська карта» в європейських передвоєнних відносинах.

Вчитель. Врегулювання територіальних проблем після Першої світової війни було втіленням несправедливого підходу до встановлення нових кордонів. Проголошений державами-переможницями етнічний принцип визначення кордонів не був дотриманий. У найгіршому становищі опинився український народ. Версальська система договорів призвела до роз'єднання українських земель між кількома державами.

Запитання учням

До складу яких держав увійшли українські землі після Версальського договору?

Яке було становище українського населення у складі Росії, Польщі, Румунії, Чехословаччини?

Вчитель. Значна частина українських земель: Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Підляшшя, Лемківщина опинилися в складі польської держави.

Радянсько-польська війна закінчилася підписанням Ризького договору. Цей договір розділив Україну на дві частини, кордон між якими проходив далеко від лінії Керзона. Одна частина України була приречена на асиміляторську політику нового більшовицького режиму. Друга віддана на відкуп санаційному режиму Польщі.

Не в кращому становищі опинилося українське населення Буковини і Бессарабії, Мараморощини та інших районів Румунії, де традиційно з часів Османської Порти культивувалась асиміляція українців з Румунією.

Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, де не було такої жорсткої політики денаціоналізації.

Між українськими общинами різних європейських держав складалися тісні братерські відносини, налагоджувалися зв'язки у національно-культурній, науковій сферах. Співробітничали між собою політико-демократичні центри, об'єднавшись навколо ідеї возз'єднання в єдиній соборній країні. Українське питання стало європейським.

Рано чи пізно німецькі інтереси мали зіткнутися з інтересами тих держав, у яких проживала основна маса українців.

Геополітичне розташування цих земель зробило їх об'єктом зіткнення інтересів СРСР і Німеччини. Гітлер прагнув приєднати багаті нафтою райони Дрогобича і Борислава. Зі згоди Німеччини Закарпаття було окуповане Угорщиною в березні 1939 року.

Радянський Союз прагнув об'єднати всі українські землі в єдиній державі під владою СРСР.

В 1939 році була фактично розіграна карта України.

Запитання учням

Як вирішувалася доля українських земель за пактом Молотова – Ріббентропа?

Вчитель. Напавши на Польщу 1 вересня і939 року і окупувавши її західну частину, німецькі війська перейшли ту лінію, що передбачалася радянсько-німецьким договором від 23 серпня 1939 року, і зупинилися за 100 – 150 км від кордону СРСР.

Радянський Союз змушений був ввести свої війська на територію Східної Європи.

Біля західних кордонів СРСР було зосереджено близько 600тис. осіб, 4 тис. танків, 2 тис. літаків.

2. Вступ Червоної армії на територію Західної України

Проблемне запитання

Вступ Червоної армії в Західну Україну – це визвольний похід чи порушення інтересів суверенної польської держави?

Робота в групах

Перша група захищає тезу: «Вступ Червоної армії в Західну Україну – це визвольний похід».

Західні українці возз'єдналися зі східними в єдиній соборній Україні. Багатовікові прагнення українського народу здійснилися.

Німецькі війська, які почали наступ на Польщу І вересня 1939 p., до 15 вересня перейшли демаркаційну лінію (обумовлену договором 1939 року) і зупинилися за 150 км від радянського кордону.

Червона армія змушена була ввести своїх війська для захисту українського населення.

Німецькі танкісти Гудеріана захопили Брест, почалося грабування міського майна і підготовка його до транспортування на Захід.

Червоним командирам Чуйкову і Кривошеїну довелося просити Гудеріана відійти до демаркаційної лінії.

Німецькі війська прагнули захопити Львів. Львівський гарнізон хоробро протистояв їм. З приходом радянських військ комендант гарнізону, польський генерал В. Лангнер здав місто радянському командуванню.

В Галичині панувало національне гноблення, політичне переслідування націоналістів і комуністів, дискримінація українського населення.

Друга група захищає тезу «Похід Червоної армії в Західну Україну – це порушення інтересів суверенної польської держави».

Дізнавшись, що радянські війська перейшли кордон, польське керівництво вжило заходи, щоб більше мирного населення, державних і політичних установ, військ відправилися в нейтральну Румунію через єдину дорогу, що залишалася вільною — на Косів — Кутів.

Німецьке командування звернулося до радянського керівництва з вимогою завдати удару в бік Кутів і перекрити дорогу біженцям та польським частинам, що відступали. Радянське командування виконало цю вимогу.

Після взяття Варшави відбувся спільний парад переможців — радянсько-німецьких військ у Бресті.

В Польщі не було політики національного геноциду, не було республіки «ГУЛАГ», куди одразу після «звільнення» були відправлені тисячі українців. Була проведена депортація.

За даними митрополита А.Шептицького, з однієї тільки Галичини радянські органи депортували 400 тисяч українців. А польський уряд у вигнанні опублікував дані про депортацію на Схід біля 1,2 млн. самих тільки поляків.

Вчитель. Після приєднання Галичини українське питання залишилося в центрі радянсько-німецьких відносин.

28 вересня 1939 року відбулися суперечки про нафтові поклади Борислава і Дрогобича. (Сталін пообіцяв компенсувати Німеччині втрату цих районів поставками нафта до річного обсягу видобутку, що мало становити 300 тис. тонн, які німці сподівалися збільшити до 500 тис. тонн. В обмін Німеччина повинна була поставити в СРСР вугілля і стальний прокат.)

23 червня 1940 року, наступного дня після капітуляції Франції, радянське керівництво повідомило, що прийняло рішення щодо бессарабського питання і Буковини. Румунський уряд погодився на передачу цих районів СРСР. У червні радянські війська перейшли румунський кордон.

Завдання учням

Користуючись підручником ([1], § 1» п. 2,3,4), учні самостійно визначають позитивні й негативні аспекти радянізації.

Відповідаючи, слід зупинитися на таких позитивних аспектах:

1) українізація;

2) створення системи соціального захисту;

3) введення безкоштовної медичної допомоги;

4) розвиток освіти (ліквідація неписьменності).

Які негативні наслідки радянізації?

Слід розглянути такі негативні аспекти:

1) заборона усіх партій та громадських організацій, крім комуністичної партії;

2) націоналізація промисловості, прискорена індустріалізація;

3) колективізація сільського господарства;

4) репресії, арешти, депортації, розстріли.

ІІІ. ПІДСУМОК УРОКУ

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Використана література

1. С. Кульчицький, Ю. Лебедєва. Історія України. Підручник для 11 класу. — К., 2003.

2. Нарис історії України XX століття: Навч. посіб. / За ред. В.Смолія. — К., 2002.

3. П. Панченко та ін. Хрестоматія з новітньої історії України. 10—11 класи. -К., 1998.

4. Трубайчук А. 1939 год. К истокам советско-германского сговора. — К., 1994.